Графічні роботи
"Абетка" Києва

Серія робіт, створених в межах міжнародного проєкті "Єрусалим - Київ. Від А до Я" та "Єрусалим - Одеса. Від А до Я" 

Проєкт ініційовано Посольством Держави Ізраїль в Україні, Ізраїльським культурним центром «Натів», Почесним консульством Держави Ізраїль у Західному регіоні України (Олег Вишняков), Музеєм історії міста Києва  та його філією «Музей авангарду», Художня частина української експозиції належить Ванді Орловій – українській художниці.

Моє завдання — до кожної української літери створити ілюстрацію знакового місця у Києві.

Серія "Абетка Києва"  була перезнтована в Музеї історії Києва з 5 серпня по 7 вересня 2025 року

Про шрифти до серії ілюстрацій Києва

Про шрифти, які стали голосом моєї абетки Києва

Коли я взялася за створення цифрової абетки Києва у міжнародному проєкті «Єрусалим — Київ. Від А до Я», я розуміла: кожна літера має бути не просто знаком — а носієм історії, культури, емоції.

Тому вибір шрифтів став для мене особливою місією.

Головним шрифтом я обрала Ukrainian Izhitsa — декоративний, багатошаровий, що поєднує українську, латинську абетку і старослов’янські символи. Він народився з напівуставу кінця ХІХ століття, а його натхнення — Кирилиця 1982 року. Цей шрифт не просто пише букви. Він розповідає давні легенди через кожен вигин.

Цікаво, що літера «Е» тут іноді виглядає як «Є» — і це не помилка, а свідома стилістична гра, яка переносить нас у часи старослов’янських рукописів. Тоді букви мали різні форми, і шрифт хоче це показати — мов візуальний міст між минулим і сучасністю. В Ukrainian Izhitsa я побачила саме те, що потрібно проєкту: культурну тяглість, унікальність, мистецьку глибину. Він як окремий голос у симфонії міста, додає буквам характеру і душі.

Але це був лише один із трьох голосів.

Паралельно я використала Yakutovych Regular і Lazov — старослов’янські шрифти, що додають палітру емоцій і стилів. Це ніби три різні мелодії, які переплітаються у великому оркестрі Києва — від стриманої монументальності до святкової декоративності і медитативної архаїчності. Використання трьох шрифтів — це свідомий мистецький жест. Я не хотіла, щоб мої літери були одноманітними, як один голос у хорі. Хотілось, щоб вони звучали живо, багатогранно, як саме місто — сповнене культурних пластів, історичних наративів і постійних трансформацій.

Так шрифти стали не просто типографікою, а частиною візуального оповідання — історією Києва, написаною формою і стилем.

Цей вибір — моя маленька данина місту, його багатовіковій спадщині і кожному, хто готовий побачити в простому знаку глибину сенсу.