Графічні роботи
"Графічна абетка Києва"

Графічна абетка Києва

«Графічна абетка Києва» — серія моїх авторських графічних робіт, створена в межах міжнародного проєкту культурної дипломатії «Діалог між Єрусалимом та містами України. Від А до Я».

Проєкт ініційовано Посольством Держави Ізраїль в Україні, Ізраїльським культурним центром «Натів», Почесним консульством Держави Ізраїль у Західному регіоні України (Почесний консул Олег Вишняков), Музеєм історії міста Києва та його філією «Музей авангарду».

У межах проєкту я створюю художню частину української експозиції.
Моє завдання — до кожної літери української абетки створити графічний образ, який розкриває історію та характер Києва через його архітектуру, культурні символи й визначні місця.

Виставки та відзнаки

• Музей історії Києва — 5 серпня – 7 вересня 2025 року.

• Київський національний університет імені Тараса Шевченка — презентація серії в межах міжнародного проєкту.

• Центральний будинок художника НСХУ — експонування у Всеукраїнській художній виставці.

• Диплом ІІІ ступеня Всеукраїнського конкурсу графіки імені Георгія Якутовича (Національна спілка художників України) у номінації «Книжкова графіка» за цикл «Абетки міст України».

Інші серії проєкту:
→ Графічна абетка Одеси
→ Графічна абетка Чернівців
→ Графічна абетка Дніпра

Про серію

• Рік створення: 2025

• Техніка: авторська графіка

• Кількість робіт: 33 ілюстрації 

• Статус: міжнародний виставковий проєкт культурної дипломатії

• Нагороди: Диплом ІІІ ступеня Всеукраїнського конкурсу графіки ім. Георгія Якутовича (НСХУ)

Про шрифти до серії ілюстрацій Києва

Про шрифти, які стали голосом моєї абетки Києва

Коли я взялася за створення цифрової абетки Києва у міжнародному проєкті «Єрусалим — Київ. Від А до Я», я розуміла: кожна літера має бути не просто знаком — а носієм історії, культури, емоції.

Тому вибір шрифтів став для мене особливою місією.

Головним шрифтом я обрала Ukrainian Izhitsa — декоративний, багатошаровий, що поєднує українську, латинську абетку і старослов’янські символи. Він народився з напівуставу кінця ХІХ століття, а його натхнення — Кирилиця 1982 року. Цей шрифт не просто пише букви. Він розповідає давні легенди через кожен вигин.

Цікаво, що літера «Е» тут іноді виглядає як «Є» — і це не помилка, а свідома стилістична гра, яка переносить нас у часи старослов’янських рукописів. Тоді букви мали різні форми, і шрифт хоче це показати — мов візуальний міст між минулим і сучасністю. В Ukrainian Izhitsa я побачила саме те, що потрібно проєкту: культурну тяглість, унікальність, мистецьку глибину. Він як окремий голос у симфонії міста, додає буквам характеру і душі.

Але це був лише один із трьох голосів.

Паралельно я використала Yakutovych Regular і Lazov — старослов’янські шрифти, що додають палітру емоцій і стилів. Це ніби три різні мелодії, які переплітаються у великому оркестрі Києва — від стриманої монументальності до святкової декоративності і медитативної архаїчності. Використання трьох шрифтів — це свідомий мистецький жест. Я не хотіла, щоб мої літери були одноманітними, як один голос у хорі. Хотілось, щоб вони звучали живо, багатогранно, як саме місто — сповнене культурних пластів, історичних наративів і постійних трансформацій.

Так шрифти стали не просто типографікою, а частиною візуального оповідання — історією Києва, написаною формою і стилем.

Цей вибір — моя маленька данина місту, його багатовіковій спадщині і кожному, хто готовий побачити в простому знаку глибину сенсу.